"Партію не вдалося закінчити, оскільки обидва суперники заснули", - саме таку монументальну замітку зробив арбітр про одну з партій в турнірі. Це був далекий 1851, шаховий світ був на порозі винайдення першого шахового годинника.
 


 Матч на першість світу Цуректорт - Стейніц. Газетний малюнок, 1886 рік. На задньому фоні видно перший шаховий годинник                                                                                                                                        

Невід'ємними атрибутами шахової партії є дошка, фігури та годинник. Якщо перша пара відома людству вже понад 2500 років, то застосування шахового годинника налічує всього 130 років. Пропонуємо вам історичну еволюцію контролю часу - від початку й до сьогоднішніх днів.

У шахових колах історію шахового годинника прийнято розпочинати саме з 1851 року, коли на турнірі в Лондоні помічник арбітра в партії Вільямс - Маклоу зробив по праву історичний запис: "Партію не вдалося закінчити, оскільки обидва суперники заснули".


Та сама партія. Все-таки білі перемогли

Після цього шахових мислителів намагалися карати монетою. Так, в 1867 році на турнірі у Парижі було запроважнемо правило: "Гравець, який не встигає зробити 10 ходів протягом години виплачує по 5 франків за кожні наступні 15 хвилин". Іронія долі зіграла злий жарт - на турнірі найбільше заплатив переможець, угорський біржовик Коліш. Після цього почали говорити, що в шахах перемагатимуть найбагатші.

У 1868 році в Аахені Паульсен в матчі з Цукертортом продумав над своїм двадцять першим ходом 2 години та 10 хвилин, і зіграв 21. Qd1-e2. Після чого у глядацькому залі почувся голос жінки: "Який довгий роздум, і який короткий хід!"

Механічний годинник

Вперше механічний шаховий годинник був сконструйований в 1882 році англійським шахістом-любителем Томасом Вілсоном, а в 1886 годинник запатентував Амандус Ширвотер. Саме Ширворет вдосконалив шаховий годинник - вони почали відображати номер ходу та сповіщувати про часовий контроль за допомогою дзвінка. З того часу годинники перетерпіли безлічі змін, проте принцип роботи залишився незмінним. Ззовні це футляр з двома циферблатами та двома механізмами, при вимиканні одного з механізмів одразу вмикається інший. На кожному годиннику є "прапорець", який сигналізує про закінчення часу. В 1899 році його запропонував ввести Х.Меєр, секретар Голландської шахової федерації. 

                              
Перший годинник "Фатторіні" в дії, Ласкер - Стейніц, 1894 рік

Шаховий годинник вперше потрапив на великі турніри в Лондоні у 1883 році. Цікавим був і формат проведення подібних змагань - учасникам відводилась 1 година на 15 ходів; тур починався опівдні і тривав п'ять годин; якщо гравці не встигли закінчити партію, вони продовжували грати лише після двогодинної перерви на обід, але не довше ніж до 23 години вечора.

Дизайн перших шахових годинників
 


"Fattorini&Sons" зразка 1890 року - один з перших шахових годинників. Ця ювелірна компанія пропрацювала до 1984                                                                                                                                                                  
Ось як виглядали годинники у ХХ сторіччі.

                          
  Німецький годинник початку ХХ століття  

                                                    

 Німецький годинник початку ХХ століття з механічною кнопкою-перемикачем

                                                                   
                                        
Перший електричний шаховий годинник винайшов американець Генрі Уоррен, 1920-ті роки. В той час він не прижився, а до перших електронних зразків лишалося півсторіччя                                                     


Шаховий годинник "Янтарь" - стандарт шахового годинника в СССР, 1960-ті роки    

                                                                                                                 

Найбільш відомий шаховий годинник Радянського Союзу - продукт заводу "Янтарь", м.Орел. У 2008 році права на випуск цих годинників продані азербайджанській компанії

Електронний годинник

Ідею першого автономного електронного шахового годинника реалізував у 1964 році Київський завод реле та автоматики. Останні 10 років підприємство нічого не виробляло і було приватизоване в 2013. Нові власники планують переробити приміщення заводу під офіси.

Поштовх у революції шахової елетроніки здійснив американський шахіст Роберт Джеймс Фішер, який у середині 80-х років запропонував проводити матчі з "шахів Фішера" з допогомою "годинника Фішера". Суть годинника полягала в тому, що за кожний хід шахісту додавався певний час. У підсумку, будь-який кваліфікований шахіст міг без проблем довести теоретично виграшну позицію до перемоги без ризику програти.

У 1994 році світ дізнався про нідерландську компанію DGT, яка досягла домовленість із FIDE. З того часу годинники голландської фірми є світовим стандартом. Також вони постійно використовуються на змаганнях високого рівня.
 
 Чемпіон світу Магнус Карлсен. У ролі годинника - оновлена версія DGT 3000                                                                                                                              

 

З кінця 90-х найбільш поширеним став контроль 90 хвилин на 40 ходів та 30 хвилин до кінця партії з додаванням 30 секунд за кожних хід, починаючи з першого.

Сьогодні так і не знайдено компромісу стосовно класичного контролю часу. Наприклад, матч на першість світу серед чоловіків у 2014 році проходив з контролем 2 години на 40 ходів, потім ще одна година на наступні 20 ходів, потім 15 хвилин до кінця партії. З 61-го ходу також додаються 30 секунд за кожний хід. Все просто: 120/40+60/20+(15+30').

На масових турнірах найчастіше застосовують спрощені контролі, наприклад 90+30'. Дев'яносто хвилин на партію, додається 30 секунд за кожний хід.


 Екс-чемпіонка світу та чинний чемпіон України. І старий добрий DGT 2010